Спадкування за заповітом: строк прийняття та новий закон

Спадщина за заповітом переходить до особи, яку спадкодавець сам визначив у своєму розпорядженні на випадок смерті. Порядок такого спадкування регулює Цивільний кодекс України, а діяльність нотаріуса при оформленні документів: Закон України «Про нотаріат». Головне, що потрібно знати спадкоємцю: заповіт сам по собі не робить вас власником майна, його ще треба прийняти у встановлений строк.

Що таке спадкування за заповітом

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків померлої людини (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.

Заповіт, це особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Воно створює права та обов’язки для спадкоємців лише після відкриття спадщини. За життя заповідач може будь-коли змінити або скасувати свій документ, і жоден нотаріус не має права розголошувати його зміст до смерті.

Спадкування в Україні здійснюється двома способами: за заповітом та за законом (ст. 1234 ЦК України визначає черги спадкоємців за законом). Заповіт має пріоритет: якщо він є, спадкоємці за законом отримують майно лише тоді, коли заповіт охоплює не все майно або коли особи, зазначені в ньому, відмовилися чи усунені від спадкування. Детальніше про другий варіант читайте в матеріалі Спадщина за законом: хто має право на спадщину.

Пошукові запити часто містять фразу «новий закон про заповіт». Окремого закону саме про заповіти в Україні немає: поняття, форма та порядок спадкування за заповітом визначаються Цивільним кодексом України, а вимоги до посвідчення нотаріусом уточнюють Закон України «Про нотаріат» і Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5. Тому «новий закон» у запитах, це радше оновлені роз’яснення до чинних норм.

Хто може бути заповідачем і спадкоємцем

Заповідачем може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це означає, що особа досягла повноліття (або емансипована), усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Заповіт складається особисто: через представника розпорядитися майном на випадок смерті неможливо.

Спадкоємцем за заповітом може бути будь-яка фізична особа незалежно від родинних зв’язків, а також юридична особа, держава або територіальна громада. Саме цим заповіт відрізняється від спадкування за законом, де черги побудовані на спорідненості.

Свобода заповіту: підпризначення та позбавлення спадку

Заповідач має право призначити спадкоємцями будь-яких осіб, визначити частки кожного та без пояснення причин позбавити спадщини когось із спадкоємців за законом. Останнє називають позбавленням права на спадкування, і воно діє навіть тоді, коли заповіт згодом буде визнано недійсним з інших підстав.

Корисний інструмент: підпризначення спадкоємця (субспадкування). Заповідач вказує, хто отримає частку, якщо основний спадкоємець помре до відкриття спадщини, відмовиться від неї або буде усунений як недостойний. Це страхує розпорядження від непередбачених ситуацій.

Види заповітів та форма посвідчення

Загальне правило: заповіт складається письмово, із зазначенням місця та часу, особисто підписується заповідачем і посвідчується нотаріусом. Нотаріус перевіряє особу та дієздатність заповідача, роз’яснює зміст прав та обов’язків. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 деталізує цю процедуру.

Посвідчення заповіту без нотаріуса

Закон передбачає випадки, коли заповіт, посвідчений іншими посадовими особами, прирівнюється до нотаріально посвідченого:

• посадовими особами сільських, селищних, міських рад у населених пунктах, де немає нотаріуса;
• керівниками закладів охорони здоров’я, капітанами суден, начальниками експедицій, начальниками установ виконання покарань щодо осіб, які перебувають у цих установах.

Секретний заповіт

Секретним є заповіт, зміст якого не відомий навіть нотаріусу. Заповідач подає документ у заклеєному конверті, нотаріус засвідчує лише факт його прийняття. Конверт розкривається після відкриття спадщини, і зміст оголошується заінтересованим особам.

Спільний заповіт подружжя

Подружжя має право скласти один спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі смерті одного з них частка у спільному майні переходить до другого з подружжя, який його пережив, а потім до осіб, визначених заповітом. Такий документ зручний, але ускладнює розпорядження майном після смерті одного з подружжя.

Спадкування за заповітом vs за законом: обов’язкова частка

Критерій	За заповітом	За законом
Кому переходить майно	Особам, зазначеним заповідачем	Спадкоємцям за чергами спорідненості (ст. 1234 ЦК України)
Хто визначає коло осіб	Сам спадкодавець	Цивільний кодекс України
Обов’язкова частка	Застосовується	Не застосовується
Пріоритет	Перший	Діє при відсутності заповіту

Свобода заповіту має одну суттєву межу: обов’язкову частку. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки успадковують незалежно від змісту заповіту не менш як половину частки, яка належала б кожному з них за законом (ст. 1241 ЦК України). Тобто заповіт не може повністю «обійти» найбільш вразливих близьких.

Як прийняти спадщину за заповітом: строки та документи

Строк прийняття спадщини за заповітом становить 6 місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1274 ЦК України). Протягом цього часу спадкоємець подає нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Важливий нюанс: спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку не заявив про відмову.

Що потрібно для відкриття спадкової справи:

• паспорт та ідентифікаційний код спадкоємця;
• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• заповіт (якщо він на руках) або заява з проханням перевірити його наявність через Спадковий реєстр;
• документи на майно, яке успадковується.

Нотаріус перевіряє заповіт у Спадковому реєстрі, реєструє спадкову справу та після спливу 6 місяців видає свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Повний опис процедури з переліком документів є в матеріалі Оформлення спадщини у нотаріуса, документи та порядок. Що робити з майном після отримання документа, розказано в статті Що робити після отримання свідоцтва про право на спадщину.

Вартість оформлення складається з плати за вчинення нотаріальних дій та витрат на документи; конкретні суми нотаріус озвучує при зверненні, оскільки вони залежать від виду дії та регіону.

Спадщина з іноземним елементом

Якщо спадкодавець проживав за кордоном або спадкоємець перебуває в іншій країні, застосовується Закон України «Про міжнародне приватне право». Він визначає, право якої держави регулює спадкування, а також порядок подання заяви про прийняття спадщини з-за кордону, зокрема через консульські установи України. У таких справах нотаріус додатково перевіряє документи, які потребують легалізації чи перекладу, тому плануйте оформлення з запасом часу до спливу 6-місячного строку.

Борги спадкодавця: що з ЄСВ

Разом з майном спадкоємці приймають і зобов’язання спадкодавця. Якщо померлий мав бізнес як ФОП, перевірте відсутність боргів з єдиного соціального внеску: адміністратором ЄСВ виступає Пенсійний фонд України (за даними ПФУ, перевірено 13.09.2026).

Орієнтири для розрахунку можливих сум боргу (джерело: сайт Пенсійного фонду України, перевірено 13.09.2026):

• мінімальний страховий внесок у 2025 році: 1760 грн/міс (8000 грн × 22%);
• мінімальний внесок для ФОП у 2026 році: 1902,34 грн/міс при мінімальній зарплаті 8647 грн;
• максимальний внесок у 2026 році: 38046,80 грн (172940 грн × 22%);
• за несвоєчасну сплату застосовується штраф 20% від суми боргу та пеня 0,1% за кожен день прострочення.

Ці цифри допоможуть оцінити масштаб зобов’язань до того, як подавати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї.

Як відмовитися від спадщини

Прийняття спадщини є правом, а не обов’язком. Щоб відмовитися, спадкоємець протягом 6 місяців подає нотаріусу письмову заяву про відмову. Відмова безповоротна: змінити рішення назад неможливо.

Відмова має наслідки для інших: частка відмовника переходить до спадкоємців за заповітом або за законом, а якщо відмова на користь конкретної особи, то до цієї особи. Перед підписанням заяви оцініть не лише активи, а й борги спадкодавця, включно з податковими та внесками, про які йшлося вище.

Пропущено строк: спадкова давність і судовий порядок

Якщо 6 місяців минуло, є кілька варіантів.

Фактичне прийняття. Спадкоємець, який проживав зі спадкодавцем або фактично вступив у володіння майном (користувався житлом, сплачував комунальні послуги), вважається таким, що прийняв спадщину. Цей факт підтверджується в суді в порядку окремого провадження.

Поновлення строку. Якщо причина пропуску була поважною (тяжка хвороба, тривале відрядження, перебування за кордоном), суд за позовом визначає додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Згода інших спадкоємців. Якщо спадщину прийняли інші особи, вони можуть письмово погодитися на включення нового спадкоємця, і нотаріус оформить документи без суду.

Спадкова давність у широкому розумінні не застосовується до самого права на спадщину, але зволікання ускладнює доказування та породжує суперечки, тому діяти краще одразу.

Заповідальний відказ і виконавець заповіту

Заповідальний відказ: це покладення на спадкоємця обов’язку вчинити певну дію на користь третьої особи, наприклад надати право користування житлом, передати річ, сплатити гроші. Особа, на користь якої зроблено відказ, має право вимагати виконання, але лише в межах дійсної вартості спадщини.

Заповідач може призначити виконавця заповіту: особу, яка керуватиме виконанням розпоряджень. Він вживає заходів щодо охорони спадкового майна, повідомляє спадкоємців, забезпечує виконання заповідального відказу. Виконавець діє від свого імені та може бути звільнений від обов’язків за заявою або за рішенням суду. Ця фігура особливо корисна, коли спадкоємців багато або між ними є конфлікт.

Скасування та оскарження заповіту

Заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт, скласти новий або внести до нього зміни. Новий заповіт скасовує попередній у частині, в якій він йому суперечить.

Оскаржити заповіт після смерті заповідача можна лише в суді. Підстави для визнання недійсним: порушення форми, складення особою без дієздатності або такою, що не усвідомлювала значення своїх дій, підробка підпису, тиск чи обман. Позов може подати особа, чиї права порушені заповітом, зазвичай спадкоємець за законом. Строк позовної давності залежить від підстави недійсності, тому зволікати з юридичною оцінкою ситуації не варто.

Якщо заповіт визнано недійсним, спадкування відбувається за законом, а особи, які вже отримали свідоцтво, зобов’язані повернути отримане або компенсувати його вартість.

Короткий підсумок

Заповіт дає спадкодавцю контроль над долею майна, а спадкоємцю: чітке право, яке треба реалізувати вчасно. Подайте заяву нотаріусу протягом 6 місяців, перевірте заповіт через Спадковий реєстр і не відкладайте збір документів. Якщо строк пропущено або заповіт оскаржують, шукайте рішення через суд, але спершу оцініть докази фактичного прийняття спадщини: часто саме вони вирішують справу. І не забудьте перевірити борги спадкодавця, зокрема внески, адміністратором яких є Пенсійний фонд України, щоб рішення про прийняття чи відмову було зваженим.